Вас вітає!
Поради батькам з патріотичного виховання дошкільників
1. Говоріть з дітьми про Батьківщину. Дехто з батьків вважає, що говорити з дітьми про Батьківщину зайве, або ще зарано. Однак цінність сімейних бесід і розмов саме в тому, що відбуваються вони у безпосередній і довірливій атмосфері. І тоді розумне і влучне слово батька або матері, дідуся чи бабусі про Батьківщину глибоко входить у свідомість та серце малюків. Способи вирішення виховних завдань у родині дуже різноманітні, це: батьківський авторитет, домашній побут, духовний і моральний клімат родини, праця, навчання, звичаї і традиції; суспільна думка, преса, радіо, телебачення, література, заняття спортом, свята і розваги тощо.
2. Відзначайте загальнонаціональне свято - День Незалежності України. Доцільно започаткувати сімейну традицію щорічного святкування Дня Незалежності України: побувати на святкових заходах у дитячому садку, у рідному селищі та за можливості брати в них участь; переглянути запис військового параду чи святкового концерту. Це сприятиме формуванню патріотичних почуттів у підростаючого покоління.
3. Говоріть про патріотичні справи батьків, розмірковуйте над минулим своєї Батьківщини. Розповіді й бесіди-спогади про патріотичні справи батьків та минуле країни є водночас і уроками мужності для дітей, і передачею естафети від покоління до покоління. У такі хвилини діти почуваються єдиним цілим, невіддільним від героїчного минулого своїх предків.
4. Подорожуйте з дітьми Батьківщиною. Подорожуючи дорогами нашої Батьківщини, батьки і діти безпосередньо знайомляться з рідним краєм, культурою, його минулим і сьогоденням, відвідують меморіальні комплекси, які пробуджують у дитячих серцях скорботу по полеглих, любов і повагу до людей, що вибороли для них свободу і незалежність. Такі подорожі будуть відігравати неоціненну роль у патріотичному вихованні дошкільників.
5. Залучайте дітей до творів української літератури і мистецтва. Після прочитання патріотичної літератури, розгляду ілюстрацій, репродукцій, фільмів, прослуховування музики і пісень, перегляду танців і вистав патріотичної тематики діти ніколи не залишаться байдужими, а обов'язково переймуться долею героїчних людей.
6. Будьте готові відповісти на запитання, навести приклади й докази, щоб переконати дітей в істинності або хибності їхніх суджень. Дошкільний вік - це вік «чомусиків», у яких десятки найнесподіваніших і найрізноманітніших запитань. І відразу у них свої міркування і висновки: правильні, неточні або помилкові. Тому батьки мають завжди бути готовими відповісти, навести приклади й докази, щоб переконати дітей в істинності чи хибності їхніх міркувань. Важливо, щоб у родині усвідомлювали позитивний і негативний впливи літератури, мистецтва, засобів інформації на патріотичне виховання дітей.
7. Залучайте дітей до сімейних традицій, звичаїв, обрядів, свят. Це - важливі засоби зміцнення родинних зв'язків та національно-патріотичної свідомості різних поколінь. Родинні традиції є своєрідним засобом захищеності кожного члена родини, позитивного сприймання світу, створення неповторних дитячих спогадів, власного самоствердження у суспільстві.
8. Виховуйте шанобливе ставлення до національних символів і святинь народу. Саме в родинному середовищі дитина вперше дізнається про народні символи: батьківську хату, вишитий рушник, сорочку, материнську пісню, вербу і калину, хрещатий барвінок, писанку і лелеку, хліб на столі... Всі вони - наші давні обереги. Родина плекає любов і повагу до них. Якщо за сімейним обіднім столом дитині показувати приклад бережного ставлення до хліба, то, безумовно, дитина в дитячому садку, а потім у школі й у дорослому житті з повагою ставитиметься як до самого хліба, так і до людей, які його виростили, і до землі, на якій він ріс, до свого краю, народу. Батьки також мають формувати у своїх дітей шанобливе ставлення до державних символів: Гімну, Прапора, Герба України.
9. Будьте взірцем для наслідування, відповідальними й обережними у своїх діях. Щоб виховати патріотичні почуття у дітей, потрібно самим ними володіти. Виховання прикладом передбачає створення взірця для наслідування. Діти копіюють усе підряд: і позитивне, і негативне. Чесність, правдивість, працьо-витість, щедрість, скромність, совісність, розсудливість - усе це позитивні взірці для наслідування. Якщо батьки чесно працюють на виробництві чи в іншій сфері діяльності, є порядними людьми, позбавлені шкідливих звичок, то вони мають високу репутацію. Тому вони мають моральне право вимагати від своїх дітей підтримувати свою честь, гідність, репутацію своєї сім'ї у навчанні, у повсякденній поведінці. Завдання батьків - показувати позитивний приклад, з якого дитина могла б переймати найкращі риси, що забезпечить неперервність традицій від покоління до покоління.
10. Розширюйте коло спілкування дитини з дорослими й однолітками, представниками інших національностей. Розширюйте коло спілкування, обмінюйтеся досвідом із представниками інших сімей і родин, пізнавайте їхню духовну спадщину та поширюйте свою. Дитина має на практиці реального спілкування знаходити спільне та відмінне між собою та іншими людьми. Спілкування дітей і дорослих із представниками інших національностей, національних традицій, релігійних переконань, політичних поглядів, укладів життя та культури розвиватиме вміння поводитися природно, тактовно та гідно.
11. Використовуйте різні форми взаємодії з дітьми. Для національно-патріотичного виховання дітей у родині використовуйте різні форми взаємодії: власні бесіди-спогади; подорожі рідною країною; створюйте сімейні літописи; залучайте дітей до трудових справ; використовуйте твори літератури і мистецтва; беріть участь у масових заходах з нагоди національних і державних свят; долучайтеся до співпраці з дошкільним закладом тощо. Якщо у родині виховують дітей різного віку, то обирайте форми і методи національно-патріотичного виховання, враховуючи вікові, статеві, психологічні та інші особливості кожної дитини.
Порадник складений за парціальною програмою «Україна - моя Батьківщина» О. Каплуновської (2016)
Патріотичне та громадянське
виховання дошкільнят
Відповідаючи на вимоги часу, запити суспільства, у контексті духовного розвитку особистості у ДНЗ здійснюється виховання в дітях патріотизму і толерантності до людей різних національностей. Це досягається активізацією емоційної сфери дитини на основі широкої поінформованості про історію, традиції, культуру рідної країни.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на інтересі до найближчого соціального і культурного оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села, країни, традицій та звичаїв свого народу).
Позитивне ставлення до світу заклається на основі виховання любові та поваги до найрідніших людей (мами, тата, бабусь, дідусів, братів, сестер), усвідомлення тісного взаємозв'язку між поколіннями. Педагоги багато уваги приділяють формуванню у дошкільників дієвих емпатійних проявів щодо близьких, адже мало розуміти, що таке доброта, турбота, вдячність, взаємодопомога - необхідно проявляти ці почуття у повсякденні, цінувати членів своєї сім'ї й теплоту рідного дому.
Патріотичне виховання передбачає також ознайомлення дітей з особливостями природного довкілля нашої країни, виховуючи любов до нього (різні типи природних ландшафтів України, її специфічний рослинний і тваринний світ, визначні природні об'єкти, характерні для певної місцевості кліматичні умови).
Гартування маленького патріота передбачає роботу з формування уявлень про назву рідного міста, найближчих вулиць, столиці нашої Батьківщини, про її визначні місця; ознайомлення з державною символікою України (Прапор, Герб, Гімн). цікавою і корисною є інформація про людей, які прославили нашу країну (художники, композитори, письменники, винахідники, учені, мандрівники, філософи, лікарі, спортсмени) та характерні риси українського народу взагалі (миролюбність, доброзичливість, гостинність, працелюбність, творчість, мудрість).
Ще одним важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення дітей до народознавства - вивчення культури, звичаїв рідного народу шляхом ознайомлення з характерними ознаками побуту українців, народних ремесел, символів.
У формуванні патріотично налаштованої особистості вагомою є роль народних традицій та обрядів: вони привертають увагу до цінностей предків, створюють позитивний настрій, розкривають основи правомірної поведінки, навчають проявляти толерантність щодо всього живого. Залучення дітей до підготовки і відзначення свят народного календаря пробуджує в них любов до рідної землі, повагу до людей, праці, інтерес до історії своєї країни.
Духовний розвиток особистості дитини дошкільного віку
Дошкільний вік - важливий період формування духовності особистості. Саме в цей період закладаються основи формування духовності, моральних почуттів, сприйняття світу та світогляд, любов до всього живого. Держава, суспільство, педагоги, батьки прагнуть виховати в дитині найважливіші людські чесноти, закласти основи моральності, прагнення до краси та творчості.
Духовність кожної дитини, її людяність починається з рідної домівки, світла домашнього вогнища, материнської колискової пісні, бабусиних казок та пахучого хліба серед вишневого саду, батьківського надійного плеча та дідусевих порад, вірних друзів з їх гумором, іграми та забавами. У науковій літературі ми зустрічаємо різні підходи до обґрунтування понять, змісту, принципів духовності, духовного світу особистості, духовних цінностей. Дитина перебуває в середовищі, яке постійно змушує зіставляти гарне й погане, добре і зле, сумне та радісне, щире й лицемірне, красиве й потворне. Хто ж допоможе їй розібратися у сутності цих понять? Звісно, це авторитетні для неї дорослі, які вже мають життєвий досвід, - батьки та педагоги.
Духовність - це категорія людського буття, якою виражається його здатність до самостворення та творення культури. Духовність є вищим рівнем розвитку особистості. Цей рівень найбільш зрілої і відповідальної (перед собою та іншими) особистості, здатної не тільки пізнавати та відображати довкілля, а й творити його. Із духовністю тісно пов’язане поняття духовний розвиток особистості. Механізм формування та функціонування духовності зумовлюється системою координат життєвого простору людини. Для того, щоб людина духовно зростала, творила себе, вона має осмислювати культуру як умову своїх життєвих орієнтирів та здійснення процесу самопізнання.
Важливою складовою особистісного становлення дитини дошкільного віку є формування її духовно-моральної культури. Засади духовно-морального виховання складають моральні цінності й переконання, до яких відносять усталені в суспільстві уявлення про справедливість, чесність, ввічливість, чуйність, про норми та принципи людської життєдіяльності.
Робота нашого дошкільного закладу спрямовується на об'єднання зусиль педагогів і батьків на шляху до засвоєння дитиною вічних цінностей: милосердя, співчуття, прагнення правди, добра, любов і повага до ближнього.
